Олексій Олексійович Мойбенко
(до 75-річчя з дня народження та 50 років трудової діяльності)
7 жовтня 2006 року виповнюється 75 років з Дня народження видатного вченого та організатора науки, визначного спеціаліста в галузі патофізіології серцево-судинної системи, завідувача відділу експериментальної кардіології
Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, доктору медичних наук, професору, дійсному члену національної Академії Наук України, двічі лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреату премії ім. О.О. Богомольця, Президент наукового товариства патофізіологів України Олексію
Олексійовичу Мойбенко.
Професор О.О. Мойбенко пройшов більш як 50-ти річний шлях наукової, науково-практичної та науково-організаційної діяльності. О.О. Мойбенко народився в родині лікарів в м. Ростові на Дону. Його батько був військовим лікар, полковником мед. служби, мати - лікарем-епідеміологом і лікарями були його жінка та був її батько, лікарем є його дочка, майбутнім лікарем - онук.
Після закінчення середньої школи в 1949 році О.О. Мойбенко протягом 4-х років навчався в Київському медичному інституті, а потім був мобілізований до Лав Радянської армії та переведений на Військово-Медичний факультет Куйбишевського медичного інституту, який закінчив у 1955 році, отримавши диплом з відзнакою та нагородженням золотою медаллю. Після демобілізації з 1956
року почав працювати лікарем-науковим співробітником відділу патофізіології, а потім відділу хірургії Інститута клінічної медицини ім. Н.Д. Стражеско. Набув значний практичний досвід як лікар-анестезіолог.
У 1964 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Гемодинамічні відносини між великим та малим колами кровообігу при гострій артеріальній гіпертензії", в якій було доведено суттєві відмінності в регуляції
судинного тонусу артеріальних судин системи аорти та легеневої артерії, детально описані адренергічні реакції легеневих судин та зміни легеневого кровообігу при гіпертензіях гуморального та нейрогенного походження.
З 1964 року по конкурсу зарахований до відділу біофізики кровообігу Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР, в якому працює і в теперішній час, протягом більш як 40 років.
Практично вся наукова діяльність О.О. Мойбенка присвячена дослідженням регуляції кровообігу в нормальних та патологічних умовах. Значним внеском О.О. Мойбенка в цю дуже актуальну проблему можна вважати детальні дослідження ролі рецепторного поля серця в рефлекторній регуляціі кровообігу.
Йому вперше вдалося доказати, що посилення скорочувальної активності
серця рефлекторно викликає вазодилатацію периферичного судинного русла. Цей кардіоваскулярний рефлекс підготовлює систему кровообігу до сприйняття підвищеного серцевого викиду та являє собою важливу ланку в регуляторній саморегуляції кровообігу. Згодом було встановлено його унікальна особливість - дуже сильна залежність порівняно до інших основних рефлексів (насамперед синокаротидного) від системи оксиду азоту.
Крім того були досліджені механізми депресорного кардіогенного рефлексу при раптовій зупинці кровообігу в одній з магістральних коронарних артеріях (гострої ішемії міокарда) та показано, що цей рефлекс в аферентній ланці
обумовлений не метаболічними змінами в серці, а асінергією скорочень міокарда. Результати цього розділу науковоїх роботи О.О. Мойбенка були оформлені як докторська дисертацію та монографія "Кардіогенні рефлекси та їх роль в регуляції кровообігу" Київ "Наукова думка" 1979 р.
Другим важливим та результативним аспектом наукової роботи О.О. Мойбенка слід вважати дослідження механізмів імуногенних порушень діяльності серцево-судинної системи. Була розроблена нова методика імунного (цитотоксичного та
анафілактичного) локального ураження серця (імуногенний інфаркт міокарда) та досліджені основні функціональні, біохімічні та морфологічні особливості цієї патології. Визначені головні механізми: ушкодження клітинних мембран з порушенням іонтранспортних процесів та деградацією фосфоліпідного Рішару, з активацією ліпоксигеназного та циклооксигеназного шляхів метаболізму арахідонової кислоти та посиленим утворенням лейкотриєнів та простаноїдів.
Визначено роль лейкотриєнів в реалізації коронароконстрикторних реакцій та розширенні периферичних, особливо венозних судин, що є головною причиною імуногенного шоку. Вперше доведено можливість корекції такого шоку за допомогою блокаторів ліпоксигеназного та циклооксигеназного шляхів, що безумовно важливо з практичної точки зору.
Результатом цього напрямку наукової роботи є дві монографії "Цитотоксичні
ураження серця та кардіогенний шок" 1975 р. та "Імуногенні порушення діяльності серцево-судинної системи" 1992 р., докторська та декілька кандидатських дисертації.
В останні роки основні зусилля О.О. Мойбенка та його співробітників були спрямовані на визначення механізмів розвитку порушень діяльності серцево-судинної системи при гострій ішемії-реперфузії та інфаркті міокарда. Визначена
роль системи оксиду азоту, лі5поксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти, вільнорадикальних процесів у розвитку порушень структури та функції серця при гострій ішемії та інфаркті міокарда.
Вперше доведено, що дилятація коронарних судин неішемізованих ділянок міокарда являється NO-залежною реакцією, описані різноспрямовані зміни основних ферментів системи оксиду азоту: NO-синтаз та аргінази в ішемізованому серці.
В результаті розроблена концепція фазного характеру метаболічних порушень при гострому інфаркті міокарда та визначені шляхи їх корекції. На основі результатів цих досліджень під керівництвом О.О. Мойбенка була створена міжгалузева група та проведені комплексні наукові та науково-практичні:
патофізіологічні (академік О.О. Мойбенко), фармацевтичні (проф. Н.П. Максютина), фармакологічні (проф. М.А. Мохорт) та клініко-кардіологічні (проф. О.М. Пархоменко) дослідження, результатом яких було створення нового кардіопротектора "корвітину" та його промислове виробництво (Борщагівський
хім.-фарм. завод, директор Л.В. Беспалько, зам. по науковій роботі А.С. Шоломай). Зараз висока ефективність корвітину доказана і він досить широко використовується в клініці гострого інфаркту міокарда.
Академік О.О. Мойбенко приймає активну участь в підготовці наукових кадрів (6 докторів та 20 кандитатів наук), з 1992 року являється Президентом наукового товариства патофізіологів України, членом Ради Міжнародного
товариства патофізіологів, членом редколегіі "Фізіологічного журналу" (Київ), журналів "Серце та судини", "Українського кардіологічного журналу" (Київ), "Патогенез" (Москва); він організатор двох Конгресів та чотирьох пленумів Українського наукового товариства патофізіологів, двох Всесоюзних симпозіумів "Фізіологія та патофізіологія серця та коронарного кровообігу", член спеціалізованої ради Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН
України, член бюро відділення молекулярної біології, біохімії, експериментальної та клінічної фізіології НАН України, член Комітету по державним преміям по науці та техніці при к.м. України.
Колектив Medicus Amicus разом з Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України та науковою громадкістю щиро вітає Олексія Олексійовича з ювілеєм і бажає міцного здоров'я та довгих років творчої наукової праці.
Колектив Medicus Amicus
|