На прийомі у адвоката

Відповідь:

Оскільки відповідно до ст.4 Закону України „Про відпустки” цей вид відпусток є соціальною відпусткою, то підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Частина 6 ст.179 Кодексу законів України „Про працю” передбачає, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відповідно до Закону України „Про освіту” не встановлюється жодних обмежень громадян на отримання освіти в Україні. Оскільки відпустка для догляду за дитиною є проявом соціального захисту населення, то ці правовідносини ніяким чином не пов’язані з правом на освіту. Крім того, відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту.

Тому можна дійти висновку, що Ви маєте право на отримання другої медичної освіти.

Відповідь:

Згідно ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Однак у зв’язку з особливістю лікарської роботи робочий час для лікарів скорочено до 33-х годин на тиждень для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих. Проте у ті дні, коли згідно з графіком роботи або правилами внутрішнього трудового розпорядку ці лікарі працюють у стаціонарі (чергування), на дільниці, проводять санітарно-просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію, тривалість їх робочого дня становить 38,5 години на тиждень (ст.1.2. наказу МОЗ «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я»). Оплата цієї роботи здійснюється згідно ст. 1.8. «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення»: розміри доплат за роботу в нічний час, суміщення посад (професій) та інших виплат визначаються адміністрацією закладів, установ за погодженням з профспілковими комітетами за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати. Також у ст. 3. 3. 5. Стандартів державної акредитації закладів охорони здоров’я України зазначено, що у закладах охорони здоров’я мають бути наявні графіки ургентних чергувань лікарень та відділень.

Таким чином, ви не можете відмовитися від підписання графіку ургентності, якщо головним лікарем додержані вимоги ст. 1.2. наказу МОЗ «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я»: коли згідно з графіком роботи або правилами внутрішнього трудового розпорядку ці лікарі працюють у стаціонарі (чергування), на дільниці, проводять санітарно-просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію, тривалість їх робочого дня становить 38,5 години на тиждень. Також у ст. 3. 3. 5. Стандартів державної акредитації закладів охорони здоров’я України закріплено, що у закладах охорони здоров’я мають бути наявні графіки ургентних чергувань лікарень та відділень. Оплата ж вашої праці має здійснюватися відповідно до наказу МОЗ про «Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення», відповідно до ст. 1.8 якого розміри доплат за роботу в нічний час, суміщення посад (професій) та інших виплат визначаються адміністрацією закладів, установ за погодженням з профспілковими комітетами за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати. У наданні медичної допомоги у неробочий час відмовити ви не правомочні, адже відповідно до ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я медичні працівники зобов’язані безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях. За ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 139 Кримінального кодексу).