Глаукома - підступна хвороба очей
I. Постановка питання
Білоус В.Й.
головний офтальмолог м. Житомира
Сікол С.З.
офтальмолог першої категорії
Поліклініка №1 ЦМЛ №1 м. Житомира
В звичайному житті людина навряд чи помічає, що живе створіння не має сильнішого і вірнішого охоронця, ніж орган зору. Миттєвого погляду достатньо, щоб замінити тисячі слів і звуків. Око - це дистантний аналізатор вищого порядку. Йому притаманне просторове сприйняття глибини, переміщення предметів, їх віддаленості,
якості. Око є найважливішою складовою частиною оптико-вегетативної (або фотоенергетичної) системи організму: око - гіпоталамус - гіпофіз. Завдяки стимулюючій дії світла у внутрішньому середовищі організму виробляються гормони цілого ряду ендокринних залоз: гіпофіза, щитовидної, наднирникових, статевих та інших. Отже, очі забезпечують не тільки зір, але і гармонійний розвиток всіх органів і систем організму.
Добре відомо, що навіть незначна втрата зору може змінити долю людини. Що важливіше: жити сліпим чи померти? Більшість світових літературних творів відповідають так на це питання: позбавити людину зору - гірша кара, ніж позбавити її життя. Софокловський цар Едип, впевнившись, що саме він - причина всякого лиха на землі, для спокути власної
провини перед богом і людьми не вбиває, а осліплює себе. В "Антонії і Клеопатрі" служниця Клеопатри Ірас, дізнавшись, що володарка погрожує віддати її римським рабам, вирішує вирвати очі. В романі Язвицького "Іван Третій - володар всієї Русі" князь Шемяка не вбиває
князя Василя, а із помсти випалює йому очі. Шиллер казав, що вмерти - це дурниця, але бачити і осліпнути - незрівнянно тяжче. Уельс і Шекспір вважали, що смерть - менше нещастя, ніж сліпота.
Існує ряд хвороб, які не загрожують смертю, але позбавляють людину радості сприймати оточуючий нас чудовий світ сонця і фарб.
"Темна вода", " жовта вода", "зелена катаракта", "очна мігрень", "глаукома" - це назви, які дали люди одній з найпідступніших хвороб ока. Поширена думка, що її звичайний наслідок - сліпота.
Перші припущення про те, що кардинальна причина глаукоми, головний її прояв - підвищення внутрішньоочного тиску, були висловлені ще в XVIII столітті. Цей факт науково підтверджений і остаточно визнаний трохи
менше як століття тому. Хворобу стали іноді називати "очною гіпертонією", і медицина перейшла до розв'язання наступного питання: чому підвищується тиск усередині очного яблука. Власне кажучи, вирішення цих проблем і сьогодні залишається змістом досліджень, які ведуть
офтальмологи всього світу. Надзвичайний прогрес науки і техніки наших днів дозволяє припустити, що тільки тепер ми безпосередньо підійшли до відповіді на всі ці питання. З розв'язанням їх відкривається можливість вирішити найголовніше: як лікувати глаукому.
Що ж таке глаукома? Чому людина, до цього здорова, звертається до очного лікаря? Що вона відчуває на початку захворювання? На ці запитання існує майже стільки відповідей, скільки хворих: прояви цієї недуги
надзвичайно різноманітні. Глаукома - захворювання з певним симптомокомплексом, в якому на першому місці стоїть підвищення внутрішньоочного тиску. Глаукома є найчастішою причиною сліпоти у всьому світі (21%).
Виділяють вроджену та набуту форми захворювання.
Вроджена глаукома - найбільш тяжка патологія очей у новонароджених, яка частіше, ніж інші очні захворювання, рано приводить до сліпоти. Вроджену глаукому нерідко називають гідрофтальмом (водянка ока) чи буфтальмом (бичаче око). Процес частіше двосторонній. Зустрічається приблизно 1 випадок на 10000 дітей. Хвороба може
носити спадковий (сімейний характер) чи зумовлена порушеннями у внутрішньоутробному періоді, частіше зустрічається у хлопчиків. Пізно виявлена і неоперована вроджена глаукома у дітей закінчується повною сліпотою ще в дошкільному віці.
В залежності від того, чи розвивається набута глаукома самостійно, чи підвищення внутрішньоочного тиску є результатом іншого захворювання ока, розрізняють її первинну і вторинну форми.
Причинами первинної глаукоми можуть бути загальні захворювання, хвороби серцево-судинної і нервової систем, порушення обміну речовин, дія на організм подразників, зокрема таких, як тривалі нервові переживання. Первинна глаукома, як правило, уражає обидва ока по черзі.
Причиною вторинної глаукоми можуть бути: наслідки травми ока, опіки, тромбоз судин сітківки, запалення внутрішніх оболонок ока, внутрішньоочні пухлини, катаракта, деякі дистрофічні і дегенеративні захворювання ока.
Не слід ототожнювати глаукому і симптоматичну гіпертензію ока. До останньої належать ті випадки підвищення внутрішньоочного тиску, коли гіпертензія ока є лише симптомом іншого захворювання (наприклад, при гіпертиреозі).
Якщо основне захворювання виліковується, то і внутрішньоочний тиск нормалізується. До симптоматичних гіпертензій відносять глаукомо-циклітичні кризи, увеїти з гіпертензією, а також випадки підвищення офтальмотонуса, які викликані тимчасовим порушенням регуляції
внутрішньоочного тиску в результаті інтоксикацій, діенцефальних і ендокринних розладів, тривалого введення в великих дозах деяких гормональних препаратів. Симптоматичні гіпертензії частіше зв'язані з гіперсекрецією водянистої вологи, хоча порушення відтоку тимчасового характеру (набряк трабекули, ексудат і кров в куті передньої камери) можуть мати місце.
Отож, термін "глаукома" об'єднує велику групу захворювань очей, яка характеризується постійним чи періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним розвитком типових дефектів поля зору, зниженням центрального зору і атрофією зорового нерву. Виникає хвороба у будь-якому віці, але головним чином - у людей після 40 років.
В здорових очах внутрішньоочний тиск при користуванні тонометром Маклакова знаходиться в межах від 18 до 26 мм ртутного стовпчика.
Тиск в 26 мм рт. ст. хоча і лежить в межах нормального, одначе є вже підозрілим; більш високі цифри потрібно вважати явно патологічними. Підвищення тиску не завжди виявляється в будь-який час хвороби, тому
необхідні систематичні вимірювання внутрішньоочного тиску. Особливе практичне значення має добова крива, яка характеризує зміни внутрішньоочного тиску протягом доби; для цього вимірюють внутрішньоочний тиск в 7 годин ранку, коли хворий ще в ліжку, в 14
годин і в 18 годин. Внутрішньоочний тиск, нормальний серед дня і ввечері, може бути різко підвищений рано вранці. У здорових людей добові коливання в межах
5 мм рт. ст. (зранку він вищий, а в другій половині дня - нижчий).
Виділяють 4 стадії глаукоми: початкову, розвинену, майже термінальну і термінальну. Стадії глаукоми визначаються станом зорових функцій ока (основним чином поля зору) і зорового нерву. В початковій стадії немає
екскавації диску зорового нерву, може бути звуження поля зору, симптом "оголення сліпої плями", асиметрія диску зорового нерву на обох очах, розширення фізіологічної екскавації. В розвиненій стадії - вже є екскавація диску зорового нерву, периферичне звуження поля
зору з носової сторони. В майже термінальній стадії поле зору концентрично звужується до 15 градусів. В термінальній стадії відсутній зір, чи незначний залишок зору з неправильною світлопроекцією.
За станом внутрішньоочного тиску глаукому поділяють на: А - внутрішньоочний тиск 23 - 26 мм рт. ст., В - внутрішньоочний тиск підвищений до 32 мм рт. ст., С - внутрішньоочний тиск більше 33 мм рт. ст.
Зорові функції при глаукомі можуть бути стабільні (коли немає змін поля зору і диску зорового нерву протягом півроку), нестабільні (коли поле зору звузилось на 10 градусів по окремим радіусам).
Рання ознака глаукоми - поява слабкого туману перед очима, особливо вранці, після сну. Через деякий час він може зникнути і з'явитися знову. Хворий починає бачити райдужні відсвічування навколо будь-якого джерела світла: полум'я свічки, сірника, електричної лампочки тощо. Однією з ранніх ознак є й звуження меж поля зору, в результаті чого людина
гірше бачить по боках, відчуває безпричинний головний біль, "одерев'яніння" ока або його підвищену зволоженість. Нерідко глаукома проявляється розширенням судин очного яблука (симптоми "кобри", "медузи" і інші), через що очі червоніють. При появі навіть найменших таких ознак необхідно звернутися до лікаря-окуліста. З допомогою спеціальних методів обстеження він легко виявить захворювання навіть
в ранній стадії, своєчасно при-значить ефективне лікування. Хворі на глаукому повинні систематично - щомісяця або раз у два-три місяці (строки визначає лікар залежно від форми і стадії захворювання) - ретельно обстежуватися, навіть і тоді, коли почувають себе добре. Відвідувати лікаря треба у точно призначені строки й виконувати всі його вказівки.
Глаукома може розвиватися не тільки поступово, а й у вигляді гострого нападу (вища ступінь розладу регуляції внутрішньоочного тиску). Можливе виникнення гострого глаукоматозного нападу без яких-небудь
зовнішніх причин. В інших випадках появі нападу сприяють психоемоційні стресові стани, фізичні перенапруги і інші фактори (зловживання курінням, спиртними напоями, підняття вантажів, робота з нахилами тіла, порушення режиму харчування і т.д.). Клінічна картина
нападу: різкий головний біль, який віддає в скроню і щелепу, різкий біль в оці. Око стає червоним, твердим, як камінь, рогівка каламутна, зіниця широка, реакція зіниці на світло відсутня, знижується зір (аж до сліпоти). Внутрішньоочний тиск під час нападу
може підвищуватись до 50-60 мм рт. ст.. Нерідко гострий напад глаукоми супроводжується нудотою і блювотою, що можна помилково сприйняти за шлунково-кишкове отруєння. Іноді болі віддають в ділянку серця, що теж може призвести до діагностичної помилки. Так, замість
негайного використання засобів, понижуючих внутрішньоочний тиск, приймають медикаменти, які повинні покращити стан при отруєнні чи нападі стенокардії, а насправді лише погіршують перебіг глаукоматозного процесу (промивання шлунку, прийом валідолу,
атропіну, нітрогліцерину і таке інше). Правильна діагностика і своєчасне комплексне консервативне лікування, як правило, протягом доби ліквідують гострий напад глаукоми, відновлюють зір, нормалізують стан ока і внутрішньоочний тиск. Отже, такого хворого потрібно терміново
доставити в очне відділення лікарні. Якщо за 24 години напад ліквідувати не вдається, необхідне оперативне лікування через 6 годин. Якщо напад ліквідовано через 24 години, тоді операція рекомендована через 6 днів.
Medicus Amicus #6, 2005
|
Новости 
