Вірусний кон’юнктивіт
Білоус В.Й., головний офтальмолог м. Житомира,
академік ІАУ, лауреат обласної премії ім. О.Ф. Гербачевського
Ідеї імунології розповсюджуються у різних галузях теоретичної та практичної медицини і дозволяють з нових позицій поглянути на численні питання етіології, патогенезу, терапії і профілактики ряду захворювань.
Останні тридцять років ці проблеми привертають увагу й офтальмологів. Проте слід визнати, що їх значення для клінічної офтальмології все ще недооцінюється, чим, мабуть, і пояснюється недостатній розвиток досліджень у цьому напрямку.
Механізми, нозологічні форми та окремі методи дослідження
Імунологічні механізми не тільки лежать в основі запальних інфекційних захворювань очей, але є відповідною захисною реакцією на різні антигенні впливи. Такі види патології, як симпатична офтальмія, посттравматичні процеси, питання трансплантації, онкології, ураження другого ока при увеїтах та інші повинні розглядатися з позиції імунології.
Око являє собою систему, що активно відповідає на різноманітні антигенні дії як інфекційної, так і неінфекційної природи. При цьому можливе не тільки пряме попадання антигена в око через рогівку і кон’юнктиву, але й проникнення його з ендогенних джерел при порушенні гематоофтальмологічного бар’єру. Аденовірусні захворювання очей ще досить мало вивчені. Їх діагностика і лікування містять
значні труднощі.
На сьогодні загальновизнано існування двох нозологічних форм – аденовірусного кон’юнктивіту та епідемічного кератокон’юнктивіту.
Основними збудниками аденовірусного кон’юнктивіту є аденовіруси типів 3 і 7а, епідемічного кератокон’юнктивіту – аденовірус серотипу 8.
Зрідка причиною аденовірусного кон’юнктивіту можуть бути віруси типів 6 і 10, що ізолюються лише при спорадичних випадках захворювання.
Цитологічне дослідження зішкребу кон’юнктиви повік вказує на деструкцію клітин епітелію кон’юнктиви, яка виражається в вакуолізації, розпаді хроматину, утворенні ядерної оболонки і гіпертрофії ядерець. Характерним є перевага в зішкребі
кон’юнктиви клітин мононуклеарного типу.
З усіх можливих методів діагностики клінічний був і залишається найбільш раннім, а правильне розпізнавання інфекційного захворювання в ранньому періоді є відправним пунктом для організації цілеспрямованого лікування і своєчасного проведення протиепідемічних заходів у вогнищі.
Клінічний перебіг
Клінічний перебіг аденовірусного кон’юнктивіту надзвичайно різноманітний. В клінічній практиці виділяється три форми захворювання: фолікулярну, катаральну і плівчасту. Перші дві зустрічаються у хворих різного віку, третя – переважно у дітей.
Хворобливий процес виникає частіше на одному оці. Через один - три дні нерідко переходить на друге око, причому в більш легкій формі.
Початок захворювання гострий. Як правило, йому передують або його супроводжують ураження
верхніх дихальних шляхів. Хворі скаржаться на почервоніння очей, відчуття стороннього тіла за повіками, свербіж. Спостерігається набряк, почервоніння шкірних покривів повік і помірний блефароспазм. Виділення з очей незначні, негнійні. Гіперемія кон’юнктиви повік, слізного м’ясця, півмісяцевої складки може поширюватися і на слизову оболонку очного яблука. Спостерігається набряк кон’юнктиви, іноді виникають підкон’юнктивальні крапчасті крововиливи та відкладання плівок на слизовій оболонці, особливо у дітей.
До інших проявів хвороби відносяться висипання фолікулів на кон’юнктиві хряща і перехідних складок. Виявляються вони головним чином у нижній перехідній складці та мають вигляд дрібних поверхневих зерен. Передвушні лімфатичні вузли часто збільшені, але не болючі.
Особливої уваги заслуговують частота і характер ускладнень при аденовірусному кон’юнктивіті.
Ураження рогівки, як правило, виникає одночасно, спостерігається у 15% хворих. Дрібні крапчасті інфільтрати розміщуються в епітелії рогівки по усій її поверхні; вони безслідно розсмоктуються, що не відбивається на гостроті зору. Кератит частіше спостерігається у дорослих. Негнійне запалення середнього вуха констатується лише у 9% хворих.
Кон’юнктивіт нерідко супроводжує підвищена температура тіла, головний біль, порушення
сну, іноді – диспептичні розлади.
В інфекційній офтальмопатології особливе місце посідає епідемічний кератокон’юнктивіт. Починається він гостро, при цьому розвивається виражений набряк повік, а також різкий набряк і гіперемія кон’юнктиви повік, перехідної і півмісяцевої складок, слізного м’ясця, а іноді й очного яблука. Виділення з очей незначні, слизові або слизово-серозні. Як правило, спостерігаються висипання дрібних фолікулів, що розміщуються поверхнево, головним чином в нижній перехідній складці. Часто відмічаються реґіонарна аденопатія передвушних лімфатичних вузлів та їх болючість.
Виражені клінічні симптоми кон’юнктивіту зберігаються 4-8 днів (І стадія), після чого залишається незначна гіперемія та незначне звуження очної щілини. Слідом за цим періодом удаваного покращання знову виникають неприємні суб’єктивні
відчуття, і в рогівці з’являються інфільтрати (П стадія).
Спочатку виявляється декілька дрібних підепітеліальних інфільтратів, частіше по периферії, потім кількість їх збільшується, в деяких випадках вони займають усю поверхню рогівки. Рідше спостерігаються великі монетоподібні та дископодібні інфільтрати. Іноді, окрім підепітеліальних, знаходять дрібні крапчасті інфільтрати в епітелії рогівки. Свіжі інфільтрати з’являються протягом 2 – 5 днів. Вони поступово регресують, але помутніння в рогівці тривалий час можуть зберігатися.
Епідемічний кератокон’юнктивіт зрідка супроводжується загальними проявами, а також ускладненнями – глибоким кератитом та ураженням судинного тракту ока.
Частіше уражаються обидва ока, друге око втягується в процес, що протікає у більш легкій формі, на 2 – 5-й день хвороби.
Спорадичні захворювання аденовірусним кон’юнктивітом спостерігаються в усіх вікових групах населення в будь-яку пору року, дещо рідше взимку. Локально обмежені спалахи захворювання виникають переважно серед дітей в різних колективах. Передача інфекції можлива повітряно-крапельним, контактним та аліментарним шляхами. Епідемічний кератокон’юнктивіт характеризується високою контагіозністю. Спалахи захворювання спостерігаються у різні пори року, в основному серед дорослих в очних лікувальних закладах. Розповсюджується інфекція переважно контактним шляхом (інфіковані медичні інструменти і прилади, розчини ліків, предмети загального користування).
Тривалість інкубаційного періоду аденовірусного кон’юнктивіту складає 4 – 8 днів, епідемічного кератокон’юнктивіту – 6 – 10 днів.
Лікування
Для лікування аденовірусних захворювань очей застосовують дезоксирибонуклеазу або аміноадамантан (амантадин) у вигляді частих (5 – 8 разів на день) інстиляцій в кон’юнктивальний мішок 0,1% розчину. Ці препарати особливо дієві в перші дні хвороби.
Чіткий терапевтичний ефект отримано при використанні інтерферону та індуцентів інтерфероноутворення. Лейкоцитарний інтерферон людини з активністю не менше 150 од/мл, інтерфероноген ІВС, пірогенал (100 МПД/мл) застосовуються у вигляді
щоденних інстиляцій в кон’юнктивальний мішок (6 – 8 разів). При виражених змінах в рогівці разом з інстиляціями доцільно робити підкон’юнктивальні ін’єкції 0,3 – 0,5 мл лейкоцитарного інтерферону 2 рази на тиждень. Кортикостероїди додають в стадії покращання (1 – 2 рази на день).
Для лікування вірусних кон’юнктивітів з успіхом застосовують очні мазі: вірулекс, зовіракс, 0,25% оксолінову мазь, 0,5% теброфенову мазь. Також використовують очні краплі Офтан-ІДУ 0,1% розчин, окоферон, офтальмоферон.
Окрім вірусоцидних і вірусостатичних препаратів при вірусних кон’юнктивітах показані препарати десенсибілізуючі, протиалергічні: димедрол, діазолін, глюконат і гліцерофосфат кальцію. При виражених геморагіях в кон’юнктиві доцільно призначати аскорутин.
Які заходи профілактики розповсюдження захворювання?
Хворого необхідно ізолювати від колективу, призначивши йому лікування. Слід мати на увазі, що віруси і бактерії з очних виділень можуть зберігатися від декількох годин до декількох тижнів на предметах догляду за хворим та предметах загального користування, в очних краплях, на інструментах, в непроточній воді. Звідси значущість санітарно-протиепідемічних заходів у лікувально-профілактичних, дитячих та інших закладах. В їх числі – термічна стерилізація та хімічна дезинфекція, використання індивідуальних
піпеток і скляних очних паличок, ретельне миття рук теплою водою з милом медичним персоналом до та після огляду кожного хворого з ознаками запалення очей, вологе прибирання приміщень з дезинфікуючими засобами, використання ультрафіолетового випромінювача, хлорування води в басейнах відповідно з існуючими нормами.
Для профілактики вірусних кон’юнктивітів у людей, що контактували з хворими, слід використовувати інтерферон або пірогенал.
Ефективне лікування та профілактика вірусних захворювань очей тим або іншим препаратом не може знизити значення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів.
www.medicusamicus.com
|
Новости 
